FAQ Cімейне право

У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.
У випадку розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу, здійснене органами РАЦС, засвідчується свідоцтвом про розірвання шлюбу.
Факт розірвання шлюбу у судовому порядку засвідчується рішенням суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки. Так, у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу.
Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.
Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.
Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Про стягнення аліментів до суду може звернутись той з батьків або інших законних представників, з ким проживає дитина.
Стягнення аліментів можливе в наказному чи позовному провадженні.
Особа має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів:
- у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
- у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
У разі якщо особа обґрунтує необхідність стягнення аліментів у більшому розмірі – подається позовна заява про стягнення аліментів.

Судовий наказ про стягнення аліментів оскарженню не підлягає. Для оскарження встановленого розміру аліментів боржнику потрібно подати позов про зміну розміру аліментів (ч. 7 ст. 105 Цивільного процесуального кодексу України).

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Станом на 01.01.2020 року цей розмір становить:
дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року – 889 грн. 50 коп.; з 1 липня – 929 грн. 50 коп.; з 1 грудня – 960 грн. 50 коп.
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року – 1109 грн.; з 1 липня - 1159 грн.; з 1 грудня – 1197 грн. 50 коп.

До неплатників аліментів застосовуються обмежувальні заходи, фінансові санкції, адміністративна та кримінальна відповідальність.

Якщо розмір заборгованості по сплаті аліментів перевищує 4 місяці (3 місяці для батьків. тяжко хворої дитини або дитини з інвалідністю), встановлена можливість накладення обмежень на неплатників аліментів щодо:
• виїзду за межі України;
• керування транспортними засобами;
• користування зброєю;
• полювання.
Закон також передбачає накладення штрафу за несплату аліментів залежно від суми заборгованості: понад 1 рік - 20%; понад 2 роки - 30%; понад 3 роки - 50%.
Несплата аліментів передбачає адміністративну відповідальність:
Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин.
Несплата аліментів передбачає кримінальну відповідальність:
Злісне ухилення від сплати встановлених за рішенням суду коштів на утримання дітей, а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.
Також боржник з аліментів не може впливати на рішення про тимчасовий виїзд дитини за межі України. Тобто, той із батьків, з ким проживає дитина, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду такої дитини за межі України. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин:
• карається громадськими роботами на строк від 80 до 120 годин або арештом на строк до 3-х місяців, або обмеженням волі на строк до 2-х років;
• карається громадськими роботами на строк від 120 до 240 годин або арештом на строк від 3-х до 6-ти місяців, або обмеженням волі на строк від 2-х до 3-х років.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:
- стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
- інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
За згодою обох з батьків, врегулювати питання участі у вихованні дитини можливо шляхом укладення відповідного договору.